Серйозна людина, що прислухається до своїх снівВетеранка українського біатлону Олена Петрова — одна з наших надій на медалі зимової Олімпіади-2006Андрій ФОМЕНКО 
Трохи більш ніж за три місяці стартують ХХ зимові Олімпійські ігри. Україна як незалежна держава братиме участь у головному старті чотириріччя вчетверте. За попередні три спроби наші співвітчизники розжилися лише трьома нагородами — по одній кожного гатунку. Минулого разу в американському Солт-Лейк-Сіті «синьо-жовті» взагалі залишилися без нагород, а останнім для нас успіхом стало «срібло» біатлоністки Олени Петрової в японському Нагано у 1998 році.
Уродженка Удмуртії, яка в юності переїхала до Сум, виступала під прапором України на всіх трьох олімпіадах. І саме вона є однією з найбільших наших «медаломістких» надій перед Турином-2006. Про те, як багаторазова призерка чемпіонатів та етапів Кубка світу готується до своїх четвертої Олімпади, Петрова розповіла «Україні молодій».
З думками про майбутнє забути минуле — Олено, зазвичай думати про головний старт чотириріччя спортсмени починають заздалегідь. Але сезон-2004/05 для багатьох наших «стріляючих лижників» склався далеко не так, як хотілося...
— Скажу навіть більше — для мене він виявився вкрай невдалим. Минулої осені в нас були проблеми з візами, через що підготовка розпочалася пізніше й вийшла неповноцінною. У той час, коли українці приїхали на перші для себе міжнародні змагання, наші суперники вже провели по десять стартів. У грудні минулого року надолужити прогаяне ми намагалися на тренуваннях у Тисовці. Готуючись до березневого світового чемпіонату, у січні я взяла участь у кількох етапах Кубка світу. Але напередодні головного старту сезону невдало впала на тренуванні і зламала руку...
— І на спорті на певний час змушені були поставити хрест...
— Більше двох місяців я вимушено відпочивала, а у квітні поїхала на реабілітаційний збір. У Карпатах почала тренуватися, як кажуть, на одній руці, тобто з однією палицею, — щоб тіло не забувало робочих рухів. Тепер рана зажила й проблем iз рукою не виникає, працюю у звичайному режимі.
— Відомо, що свої змагальні «сани» представники зимових видів спорту готують ще влітку. Ви вже увійшли в робочий ритм?
— Усією командою ми спочатку їздили на море, а потім перебралися на штучний сніг до Фінляндії. Причому тренувалися там у своєрідній трубі — закритому сніговому тунелі. Займалися й літнім біатлоном — на асфальтових ролерних трасах.
— У штучного покриття, мабуть, є своя специфіка?
— Так, але для деяких спортсменів немає ніякої різниці, на якому снігу бігти. Моя ж індивідуальна техніка більше підходить для довгих дистанцій — я наче розкатую сніг, а на штучному покритті треба просто перебирати ногами, тому мені важко бігти по ньому. Так само в мене виникають проблеми за сонячної погоди, коли сніг починає танути.
— Уже трохи підтягнули фізичні кондиції?
— Вважаю, що літню підготовку ми провели в гарних умовах і доволі вдало. Тож нині почуваюся добре, треба продовжувати в такому ж дусі.
— Плани на найближче майбутнє вже складені?
— Наприкінці листопада стартує розіграш Кубка світу. До цього будемо працювати на зборах, перший з яких починається днями у Фінляндії. У грудні відбудеться традиційний Кубок України у Тисовці на Львівщині, після чого знову поїдемо за кордон.
— До речі, завершити обладнання траси на базі Міністерства оборони у Тисовці збиралися ще минулої зими. Там уже все готово?
— Так, у Тисовці цілком придатні умови для підготовки, хіба що установки для стрільби, які керуються мотузками, потребують удосконалення.
Із прицілом на Турин — Олено, ви — найдосвідченіша біатлоністка в українській команді. Як це на вас впливає?
— Іноді трохи важкувато відчувати підвищену відповідальность, але намагаюся з цим тиском справлятися. На змаганнях же досвід, безперечно, допомагає. До виходу на старт я можу трохи похвилюватися, але розумію, наскільки важливо не «перегоріти». На дистанції емоції відходять на другий план, і я повністю концентруюся на гонці — ні для чого іншого місця не лишається.
— Ще відчуваєте в собі сили боротися за найвищі місця?
— Звичайно. Не хочеться думати, що в моїх виступах намітився якийсь спад, хоча вік, мабуть, потроху бере своє (33 роки. — Авт.). У світі зараз з'явилася нова генерація талановитих біатлоністок, і вони значно посилили конкуренцію в нашому виді спорту. Фактично кожен із тридцятки кращих у світі може посісти місце на п'єдесталі.
— У національній команді ви чи не від дня її створення. Як, на вашу думку, змінився біатлон в Україні за ці роки?
— Раніше в нас на перших ролях перебували жінки, останнім же часом значно краще стали виступати й представники сильної статі. Так склалося, що хлопці, на яких покладали надії, були молодшими за дівчат і перебували серед перспективних, у той час як жіноча команда вже склалася і голосно заявляла про себе на міжнародній арені. Зараз настав час і для чоловіків показати себе — вони вже здобували медалі на чемпіонатах Європи, і думаю, що на цьому не зупиняться. В естафеті хлопці мають всі підстави претендувати на найвищі місця. Жінки ж наразі відійшли у тінь — сподіваюся, тимчасово.
Потроху в кращий бік змінюється й рівень підготовки. Тоді як закордонні спортсмени з юнацтва звикли до ідеальних умов, ми маємо спартанський гарт. З іншого боку, раніше ми лише мріяли про поїздки за кордон, тренуючись у Сумах, Чернігові чи Тисовці, нині ж всі члени збірної виїздять на міжнародні старти.
— Зрозуміло, що головний старт сезону — Олімпіада в Турині. Ви вже ознайомлені з умовами, в яких проходитимуть змагання?
— Крім того, що на самій трасі доволі складний рельєф, існує проблема перепаду висот, адже гонки проходитимуть у горах. При цьому бажано мешкати на тій же висоті, де й змагатися. Сподіваюся, ми врахуємо невдалий досвід минулих Олімпійських ігор у Солт-Лейк-Сіті, коли ми надто довго перебували на висоті, а змагання відбувалися нижче. Думається, вже за пару тижнів до Олімпіади команда має прибути в Італію для акліматизації.
— Ви вже замислювалися, чи продовжите виступи після Турину?
— Поки що я нічого не хочу загадувати. Подивлюся, наскільки вдало для мене складеться нинішній сезон, особливо Олімпіада, де мені дуже хочеться виступити гідно.
«Нікуди їхати з України не хочу» — Олено, яке місце біатлон посідає у вашому житті?
— Мені подобається те, чим я займаюся, хоча раніше я вважала біатлон лише роботою, якій віддаю великий відрізок свого життя. Тепер розумію, що іноді слід трохи відпочити, аби згодом посилити бажання працювати на тренуваннях.
— У багатьох спортсменів є свої забобони. Чи є у вас якісь прикмети?
— Іноді я прислуховуюся до своїх снів. Можливо, просто для самозаспокоєння, адже людина має у щось вірити — в якусь допомогу згори. Але при цьому вірити і в свої можливості.
— Під час нашої розмови у грудні минулого року ви збиралися відвідати історичну батьківщину. Чи вдалося з'їздити в Росію і чи не не хотіли б туди повернутися?
— Я знайшла час навідатися до Рязанської області, де нині мешкають мої батьки. А переїздити жити в Росію мені не хочеться. Я звикла до України, мені подобається її мальовнича природа, я зустріла тут чимало добрих людей. Розумію українську мову, хоча й не розмовляю нею. Думаю, у мене це виходило б неприродньо.
— Нині ви мешкаєте в одному з біатлонних центрів країни — у Сумах. Як часто там буваєте?
— «Застрибую» туди максимум на три-чотири дні. Міняю на базі інвентар літній на зимовий — і далі в дорогу. Тепер, думаю, з'явлюся там лише навесні. А взагалі мені хотілося б мати квартиру в Києві. Можливо, чиновники таки посприяють цьому...
— Ви справляєте враження серйозної людини. Якою уявляєте себе у позаспортивному житті?
— Деякі задуми щодо майбутнього вже є, але говорити про них поки що не хочу. Взагалі, думаю, по завершенні активних виступів треба буде рік відпочити, а вже потім спробувати себе в іншій сфері.
— Яку б характиристику ви самі собі дали?
— Раніше я більше ходила у гості, спілкувалася з людьми, зараз же я доволі закрита людина. У вільний час полюбляю відволіктися від зовнішнього світу — подивитися фільми, почитати журнали... Подобається мандрувати. Хочеться навідатися до якоїсь спекотної екзотичної країни — наприклад, в Індію.
Напоминаю еще раз: язык - форума - русский, тексты на иностранных языках нужно переводить.
Сольвейг
Лена Петрова на данный момент самая титулованая биатлонистка в нашей сборной. Надеюсь у нее все получится на ОИ в Турине. И кстати, недавно Елена получила квартиру в Киеве за заслуги в украинском спорте!!! 
